Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоСамсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Авто Граніт» до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

ТОВ «Авто Граніт» звернулось з позовом до ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2012 року №№ 0000461504, 0000471504.

На обґрунтування позову зазначило, що висновки акта перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими, оскільки порушення контрагентами позивача - ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ БВП «Строитель-Плюс» податкового законодавства не є підставою для висновків податкового органу про нереальність господарських операцій та про відсутність поставок товарів і послуг, у зв'язку з чим вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податковий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авто Граніт» з питань, викладених в запереченнях щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Бренд Строй» за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 2 серпня 2012 року № 316/22/30567739 (далі - Акт), в якому, зокрема, зафіксовані порушення позивачем вимог податкового законодавства.

На підставі висновків Акта відповідач 17 серпня 2012 року прийняв спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000461504, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем - «податок на додану вартість» (далі - ПДВ) на загальну суму 3 543 949 грн, у тому числі за основним платежем - 2 471 857 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 072 092 грн;

- № 0000471504, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем - «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 3 126 002 грн 51 коп., у тому числі за основним платежем - 2 188 442 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 937 560 грн 51 коп.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2014 року, позовні вимоги задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 червня 2015 року касаційну скаргу ОДПІ залишив без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, ОДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин), підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних відносин), пункту 138.2 статті 138, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК).

На обґрунтування заяви ОДПІ надала копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 26 березня, 3 квітня 2014 року, 8 квітня, 4 червня 2015 року, які, на її думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності у правозастосуванні судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21159/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 139 ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21158/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_82/ed_2015_09_03/pravo1/T990996.html?pravo=1> підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4122/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4156/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 201 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4122/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> цього Кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4122/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> (пункт 198.6 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4052/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 198 ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4030/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>).

Згідно із підпунктом «а» пункту 201.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_13207/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 201 ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4122/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4135/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 201 ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4122/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>).

На виконання вказаної норми ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> Міністерство фінансів України наказом від 1 листопада 2011 року № 1379 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (був чинним на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах; далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У ході розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що Грушина А.Г. - засновник і директор ТОВ «Бренд Строй» заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

Крім цього, апеляційний суд встановив, що засновника та директора ТОВ БВП «Строитель плюс», якого вироком Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1096/ed_2015_08_12/pravo1/T012341.html?pravo=1> (фіктивне підприємництво), оскільки він, використовував реквізити, банківські рахунки та печатки створених та придбаних підприємств, у тому числі ТОВ БВП «Строитель плюс», з метою прикриття незаконної діяльності та пособництва посадовим особам ряду підприємств.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Отже, оскільки у справі, яка розглядається, містяться відомості, що Грушина А.Г. - засновник та директор ТОВ «Бренд Строй» (контрагента ТОВ «Авто Граніт») заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ «Бренд Строй», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, а засновник та директор ТОВ БВП «Строитель плюс» притягнутий до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво, належна перевірка та встановлення таких обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки таким фактичним даним.

Верховний Суд України позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, давати оцінку доказам, а відтак позбавлений можливості постановити рішення у справі у зв'язку з неповним встановленням обставин справи.

За змістом частини першої статті 241 КАС <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2996/ed_2015_09_01/pravo1/T052747.html?pravo=1> справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1455/ed_2015_09_01/pravo1/T052747.html?pravo=1> і 3 розділу IV <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1632/ed_2015_09_01/pravo1/T052747.html?pravo=1> цього Кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1632/ed_2015_09_01/pravo1/T052747.html?pravo=1>.

Оскільки частиною другою статті 227 КАС <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1678/ed_2015_09_01/pravo1/T052747.html?pravo=1> передбачено, що порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, а Верховний Суд України позбавлений можливості установити необхідні обставини у цій справі та ухвалити нове судове рішення без їх наявності, це, на думку колегії суддів, є підставою для скасування всіх постановлених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2014 року та увалу Вищого адміністративного суду України від 9 червня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін Судді:О.Ф. ВолковМ.І. ГрицівО.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький